Василь Биков, повість "Альпійська балада"

 Головні герої “Альпійська балада” – Джулія Новеллі, Іван Терешко 

Тема – історія життя російського солдата Івана Терешка та італійської дівчини Джулії, долі яких перетнулися в концтаборі. 

Тема самовідданого й зворушливого кохання, що спалахнуло в тяжкий час війни, — одна з центральних у творчості В. Бикова.

 Ідея – осуд війни, жорстокості, несправедливості; утвердження сили кохання; уславлення сили духу людини. 

Повість В.Бикова «Альпійська балада» – реалістичний прозовий твір, однак письменник змальовує таке кохання, яке в результаті перемагає все: холод і голод, муки і страждання, війну і смерть. І в цьому є певний романтизм. Тому він і дає назву таку: Альпійська балада. 

Сюжет “Альпійська балада” У повісті дві сюжетних лінії: Перша – минуле Івана Терешка, його участь у боях, поранення, госпіталізація, втечі з концтабору, оточення й полон; друга – колізії втечі з табору і кохання Івана й Джулії. 

У творі описано теперішнє – лист героїні, яка залишилась жити, минуле – поневіряння білоруського солдата й італійської дівчини під час втечі з концтабору. 

Композиція “Альпійська балада”

 Зав’язка – сутичка героя із Зандлером, втеча із табору 

Розвиток дії – нелегкий шлях Івана та Джулії у горах

 Кульмінація – кохання Івана та Джулії 

Розв’язка – порятунок Джулії та загибель Івана

 Епілог – лист Джулії до рідних Івана 

Твір складається із 24 розділів; також лист – замість епілогу; вставні частини – 4, в яких розповідається про те, як Іванові вдалося здійснити втечу з табору; вставка – сон Івана (він символічний); спогади про дівчину свого друга та про невдалі втечі з табору.  

Історія написання “Альпійська балада” Василь Биков згадував: “Це сталося наприкінці війни в Австрійських Альпах. Тут був глибокий тил німецького рейху, і тут, як повсюди в його тилу, було багато працюючих на війну промислових підприємств, в тому числі всіляких таборів. Одного разу ми зайняли якесь містечко і чекали нової команди. Довжелезна колона артполку завмерла на вуличці. І раптом біля однієї з дальніх машин на очі потрапила дівчина – худорлява, чорноволоса, в смугастій куртці і темній спідниці, вона перебирала поглядом обличчя бійців і заперечно хитала головою. «Хто є Іван?» – запитувала вона. Звісно, Іванів у нас було багато, але ні один з них не здався їй тим, кого вона шукала. Ми запитали, якого саме Івана вона розшукує. Дівчина розповіла приблизно таке: її звати Джулія, вона італійка з Неаполя. Рік тому, влітку 44-го, під час бомбардування воєнного заводу вона втекла в Альпи, де зустріла російського військовополоненого. Кілька днів вони блукали в горах, голодні та холодні, перейшли гірський хребет і одного туманного ранку напоролись на поліцейську засідку. Її схопили і знову кинули до табору, а що сталося з Іваном, вона не знає. Я згадав про цю історію через 18 років, коли почав літературну діяльність. І тоді я написав все те, що ви прочитали в «Альпійській баладі».